З 17 по 21 серпня 2026 року, з благословення Його Високопреосвященства митрополита Дубнинського Іоанна, єпископ Талдомський Августин, вікарний єпископ, відвідав Громаду Преображення Христового та Братство Богородиці «Знамення» в Регенсбурзі (Німеччина). Це був перший єпископський візит до цих громад від часу їхнього заснування в межах Архієпископії майже три роки тому.
У понеділок увечері владику Августина зустріли в аеропорту Мюнхена ієромонах Григорій (настоятель громади) та ієромонах Самуїл (настоятель чернечого братства). Наступного ранку він був присутній на Божественній літургії, яку звершив отець Григорій у каплиці монастиря, після чого поснідав із молодими парафіянами та пройшовся старим містом Регенсбурга, що входить до Світової спадщини ЮНЕСКО. В Alte Kapelle він молився перед візантійською іконою Богородиці — за переказом, її подарував папа Бенедикт VIII імператору Генріху II у 1014 році, — і відвідав меморіал святого Мефодія, рівноапостольного просвітителя слов’ян, якого було ув’язнено в Баварії за місіонерську діяльність народною мовою. Він також вшанував мощі святого Ерхарда (†близько 715 року), першого єпископа-місіонера при герцогському дворі Регенсбурга.
У вівторок увечері владику Августина урочисто зустріли в церкві, і він молився під час всенічного бдіння, звершеного на престольне свято громади під проводом отця Самуїла. У середу єпископ очолив Божественну літургію, після якої громада піднесла йому гравюру на дереві із зображенням Деісуса, виконану парафіянином Себастьяном Шідером. Далі відбулася спільна трапеза та час для спілкування. У четвер монахи повезли єпископа на екскурсію до Бамберга, щоб вшанувати численні святі мощі, відвідати кілька церков і помилуватися літургійними облаченнями величезного історичного значення, виготовленими з візантійської парчі, в яких у 1047 році в соборі було поховано папу Климента II. У п’ятницю вранці владика Августин звершив Божественну літургію в каплиці монастиря, а по обіді вилетів із Німеччини з аеропорту Мюнхена. Владика перебував у отців Самуїла і Григорія в їхньому невеликому монастирі, що дало численні нагоди для молитви, спілкування та спільних трапез. Вони довго розмовляли про необхідність знайти сталі шляхи продовження традицій Архієпископії, а також про виклик, який становить підтримка і розвиток монашого життя в сучасній Західній Європі. Єпископ Августин також мав нагоду поспілкуватися з парафіянами — зокрема з людьми в духовному пошуку та оголошеними (двох із яких наприкінці місяця охрестять у Дунаї), а також із нещодавно охрещеними вірними. Його вразила глибина їхніх переконань та серйозність, із якою вони живуть духовним життям. Він також відзначив потребу громади знайти більше приміщення для богослужінь, адже орендовані комерційні приміщення стали затісними, а також труднощі, з якими стикаються отці, щоб повною мірою здійснювати своє монаше покликання — у послуху своєму духовному отцю, схиархімандриту Гавриїлу (Бунге), — водночас служачи місіонерській громаді та мусячи заробляти собі на життя світською професійною діяльністю.
Фото: Себастьян Шідер
Перед від’їздом ієромонахи Самуїл і Григорій висловили подяку єпископу Августину за те, що він приїхав до них із Шотландії та приділив їм стільки часу й уваги. Тепла братня присутність єпископа в Регенсбурзі стала джерелом великої розради та підбадьорення як для громади, так і для монашого братства, коли вони продовжують свою місіонерську працю на східному кордоні Архієпископії.
