Отець Михаїл спочив у Господі 1 липня 2025 року в Російському домі в Сент-Женев’єв-де-Буа.
Місце і дату похорону буде повідомлено згодом.
Михаїл Євдокимов, що народився 19 вересня 1930 року в Ментоні, був сином великого богослова російської еміграції Павла Євдокимова. Дипломований викладач англійської мови в Ельзаському коледжі, а згодом 27 років професор порівняльного літературознавства в Університеті Пуатьє, Михаїл Євдокимов спеціалізувався на французькій, англійській та російській літературах. 1981 року він захистив докторську дисертацію про Хомякова та слов’янофілів. Після виходу на пенсію він також викладав у Колежі Бернардинців.
На початку 1960-х років за сприяння, зокрема, свого батька Павла Євдокимова він став ініціатором створення франкомовної парафії Святої Трійці, розташованої в крипті Олександро-Невського собору на вулиці Дарю в Парижі, хором якої він керував майже двадцять років. Його знання музики (він був одним зі співаків славетного квартету Кедрова в 1950-х роках) дозволило йому виконати величезну працю з адаптації літургійних текстів і мелодій французькою мовою.
Під час своєї першої поїздки до Росії він відкрив своє справжнє покликання — священство. 1979 року його було висвячено в диякони, а 1981 року — у священники в Архієпископії православних церков російської традиції в Західній Європі (Вселенський патріархат). Спочатку він якийсь час служив у крипті на вулиці Дарю під керівництвом отця Бориса Бобринського, тодішнього настоятеля парафії, який підготував його до нових обов’язків. Потім він поїхав служити в різні парафії, як-от парафія святого Миколая в Булонь-Бійянкурі або парафія Державної ікони Божої Матері в Шавілі. Але його покликання було й місіонерським. Він вирішив заснувати нову парафію, присвячену святим апостолам Петру і Павлу, в Шатне-Малабрі на південь від Парижа, усвідомивши, що в цьому районі живе багато православних, які більше не практикували віру через брак храму поблизу. Пізніше він заснує також парафію в Пуатьє. Залишаючись настоятелем парафії святих апостолів Петра і Павла до виходу на пенсію 2019 року, отець Михаїл і його родина залишилися вірними митрополиту Дубнинському Іоанну, з яким він поділяв богословське й церковне бачення та з яким його багато років пов’язувала дружба.
Залучений до Православного братства, він був співзасновником і директором Православної служби преси (SOP) та членом редакції журналу православної духовності Contacts. Завжди в цьому дусі свідчення та ознайомлення Заходу з православною вірою він також регулярно брав участь у радіопередачах (France-Culture, Radio Notre-Dame…), а також на телебаченні, зокрема в програмі Orthodoxie та на каналі KTO. Протягом багатьох років він був членом керівного комітету об’єднання «Християнська акція за скасування катувань» (ACAT).
Окрім душпастирської діяльності, отець Михаїл Євдокимов завжди багато вболівав за екуменічний рух і довгий час був делегатом з питань екуменізму. Палкий трудівник заради загальноправославної єдності, він був ініціатором створення Асамблеї православних єпископів Франції (AEOF), секретарем якої він був багато років.
Отець Михаїл був одружений з Марі-Клер, онукою історика Жюля Ісаака, мав доньку Софі та чотирьох онуків. Змалку отець Михаїл присвятив себе поширенню світла Православної Церкви у Франції, працюючи над її літургійним та євхаристійним оновленням, її вкоріненням і місцевою ідентичністю, над загальноправославною єдністю та її відкритістю до екуменічного діалогу. Своїми численними книгами і статтями, лекціями, проповідями, перекладами з англійської та російської видатних богословів і пастирів та своєю діяльністю він був голосом і обличчям, які значною мірою сприяли поширенню світла Православ’я у Франції.