У неділю, 26 жовтня 2025 року, Його Високопреосвященство митрополит Дубнинський Іоанн відвідав парафію Христа Спасителя в Аньєрі у супроводі протодиякона Іоанна Дробота, свого особистого секретаря та своїх прислужників — чтеців Антуана Кадара і П’єра Бенича.
Святкування оновленої ікони, що зберігається в церкві Аньєра, було відкладено до цієї дати, щоб владика Іоанн міг очолити там Божественну літургію.
Його урочисто зустрів священник Сергій Ціолковський, настоятель парафії, та диякон Костянтин Старинкевич. Хором керував чтець Кирило Васильєв, регент парафії.
Під час малого входу владика Іоанн возвів священника Сергія в сан протоієрея й звернувся до нього зі словами:
«Дорогий отче Сергію!
Сьогодні ми хочемо вшанувати вас саном протоієрея з наперсним золотим хрестом і правом носіння камилавки, бо ми дуже раді вашій присутності тут. Я вірю, що всі парафіяни приєднуються до мене, щоб подякувати вам за ваше таке добре, таке пастирське, таке уважне, таке мирне служіння в цій парафії, якій ви служите з любов’ю та щедрістю. Тому Церква хоче подякувати вам цими невеликими знаками. Але вона визнає, що ви — добрий служитель вівтаря Господнього. І дякує вам. Вона каже вам: „Аксіос“, ви достойний, і ми раді вручити вам сан протоієрея, щоб ви могли й надалі звершувати своє служіння з незмінною силою, любов’ю та простотою».
Після прочитання Євангелія, у якому йшлося про притчу про сіяча, владика Іоанн виголосив проповідь і запросив кожного з нас запитати себе, чи були ми тією доброю землею, що прийняла насіння, тобто слово Боже, і чи вдосконалили ми впродовж свого життя ґрунт, який прийняв це слово, щоб проросло те добре зерно Божої любові, яким ми можемо ділитися й яке можемо роздавати в нашому житті, прищепленому до Христа, відповідно до слів апостола Павла: «не я вже живу, а живе в мені Христос». Архієпископ наголосив на боротьбі, яку ми ведемо, щоб це слово вкорінилося в нашому серці, в нашій душі й у всьому нашому житті.
Наприкінці літургії, після звершення відпусту, митрополит Іоанн нагородив чтеця Кирила Васильєва орденом святого Олександра Невського — найвищою відзнакою Архієпископії — на знак подяки за багато років служіння парафії, хором якої він керує з 1988 року.
Під час агапи отець Сергій подякував владиці Іоанну за його архіпастирську турботу, а також протодиякону Іоанну Дроботу, секретареві Архієпископа та прислужникам, чтецям Антуану Кадару і П’єру Беничу, за їхній приїзд і за урочистість, яку їхнє служіння додало богослужінню.
Парафія також подарувала владиці Іоанну альбом, що містить доповідь, виголошену 13 квітня 2024 року в церкві Аньєра з нагоди п’ятдесятої річниці упокоєнняєпископа Мефодія (Кульмана) Кампанійського , а також матеріали різних інших нагод, коли цю доповідь було представлено. Ці заходи були благословенні й підтримані нашим митрополитом, але, на жаль, його графік не дозволив йому взяти в них участь.
